Минулої осені в Бобровицькій громаді розпочала роботу громадська організація ветеранів російсько-української війни «Юпітер». Її створили оборонці Чернігівщини для того, щоб ветерани, їхні родини та родичі загиблих героїв мали змогу об’єднуватися і вирішувати нагальні питання, як-от оформлення документів, отримання пільг та соціальних гарантій, реабілітаційна та психосоціальна підтримка.
Громадська організація «Юпітер» офіційно запрацювала у вересні минулого року. Ідея її створення виникла декілька років тому у трьох військових-побратимів: Ярослава Коростишева, Олександра Ковшуна та Анатолія Плиска. Ще будучи в одній бригаді, чоловіки вирішили створити організацію, яка б могла об’єднати ветеранів цієї війни. Офіційним оформленням документів і реєстрацією ГО «Юпітер» займався Анатолій Григорович – відразу, як тільки звільнився з війська за віком влітку минулого року.
«Ще під час служби ми з хлопцями говорили про те, що необхідно створити таку громадську організацію, яка б змогла об’єднати всіх ветеранів російсько-української війни, – розповідає Анатолій Григорович. – Адже нас не так багато вже лишилося – я зараз маю на увазі тих, хто прийшов у перші дні на захист країни. Тож ми вирішили створити спілку ветеранів російсько-української війни. Я минулого літа звільнився зі збройних сил за віком і відразу зайнявся цим питанням. Більшу частину життя я працював у будівничій сфері, є керівником невеликого будівельного підприємства. З адміністративною роботою знайомий, тому і взяв на себе оформлення громадської організації, бо мав уявлення, що потрібно робити, які завдання і яка форма має бути.
Завдання одне: підтримка ветеранів, сімей загиблих, сімей зниклих безвісти та сімей полонених, робота з сім’ями, з дітьми і самими ветеранами. Адже ветерани – це особлива каста людей. І тому вони повинні мати те, що їх буде об’єднувати: спільні інтереси, завдання, організація якоїсь роботи. Велику роль має соціальна робота. Також потрібно приділяти увагу молодим поколінням. Усім цим ми і плануємо займатися.
Сьогодні у нашій організації є ветерани з Бобровиці, Чернігова, Києва, Ічні та Ніжина. Проте форма організації більш територіальна, і в майбутньому хлопці будуть підведені до місцевих, регіональних організацій.
Ми зараз хочемо підтягнути організаційні питання, а потім будуть і учасники. Зараз їх до півсотні. Починати дуже важко, бо все своїми зусиллями, якісь кошти також треба десь брати».
Планують допомагати з перших днів
Люди, які повертаються з війни, стикаються з такими проблемами, як реабілітація і відновлення здоров’я, оформлення соціальних виплат, різні житлові питання, працевлаштування і дозвілля. Саме з цими та іншими проблемами планують допомагати ветеранам у громадській організації.
«Найчастіші проблеми, з якими стикаються ветерани після звільнення зі служби, – це насамперед психологічні і юридичні. Людина може звернутися до нас, і ми їй допомагаємо правильно сформулювати, що їй саме потрібно. Надіслати необхідні запити тощо, – розповідає Анатолій. – Дійсно, для ветеранів є багато програм, та бюрократично все оформити дуже складно. Особливо людині, яка мало розбирається у всіх цих адміністративних справах. І зазвичай, виходить так: коли ти в збройних силах, то на тебе звертають увагу – ти отримуєш зарплатню, премії, волонтери допомагають. Та як тільки ти звільняєшся, то стаєш абсолютно нікому не потрібний, крім рідних. Матеріальне забезпечення невелике, періодичне лікування формальне. У людей починається депресія, коли вони повертаються з переднього краю у мирне життя, бо тут приходить розуміння того, що те, що ти там виконував, нікому не потрібно. Сьогодні суспільство дистанціювалося від цього. Воювати ніхто не хоче, в армію палицею треба заганяти. А якщо ти потрапив до війська – мовляв, дурний, чого не втік. І, на жаль, суспільство все більше так ставиться до військових, і це дуже засмучує. Зараз же дуже мало лишилося людей, які пішли в перші дні захищати Україну за покликом серця. Це гідні люди, люди честі. І я хочу, щоб хлопці, які входять в нашу організацію, їхня честь і гідність були належно оцінені».
Реабілітація ветеранам потрібна – як фізична, так і духовна
«Зараз ми дуже активно допомагаємо пораненим. Дуже часто наші військові, коли після поранення їх списують або коли вони після лікування потрапляють знову до збройних сил, вони недоліковані. Тому таким хлопцям потрібна реабілітація і періодичне лікування, – продовжує пан Анатолій. – І зараз ми шукаємо можливості організувати таку реабілітацію для наших ветеранів. Через представницький орган, яким є організація, ми можемо працювати з громадою, з комерційними структурами і з різними фондами, які допомагають нам у цьому. Саме через громадську організацію можна добиватися траншів на фінансування.
Сьогодні одне з пріоритетних завдань – створення у Бобровицькій громаді соціально-реабілітаційного центру для військових. Він не повинен працювати тільки для поранених – реабілітацію має отримувати вся сім’я. Ветеран не повинен сам проходити її. І добре, що наш голова погоджується зі мною. Є в Бобровиці закрита школа і недобудований корпус клініки, то громада, йдучи назустріч ветеранам, хоче зробити з одного з цих приміщень (або з обох) реабілітаційний центр для ветеранів. Зараз громада співпрацює з Латвією, і вони опікуються нами. Ми розраховуємо на те, що наші партнери допоможуть ввести в експлуатацію майбутній реабілітаційний центр».
Також сьогодні є чимало приватних клінік, які безкоштовно допомагають ветеранам. І саме через такі ГО, як «Юпітер», ветеранам легше сконтактувати з клініками і отримати необхідне лікування чи реабілітацію.
«Бобровицька ветеранська ГО “Юпітер” щиро вдячна клініці травматології та ортопедії “ОПОРА”, а саме завідувачу відділення Петрику Тарасу Михайловичу та лікарю ортопеду-травматологу Грошовському Михайлу Васильовичу, за лікування нашого воїна Гусака Петра, котрий отримав поранення ноги на Лиманському напрямку. Дякуємо за людяність і доброту», – зазначили в організації.
Організація враховує інтереси всіх її членів
«Ми маємо враховувати інтереси всіх, щоб ніхто не був забутий, працюватимемо по принципу: або всім, або нікому. Це я маю на увазі будь-яку допомогу: матеріальну, фінансову чи медичну, – говорить Анатолій. – На жаль, влада сьогодні в нас не спрацьовує в цьому напрямку. Більшість нагороджень чи якихось акцій майже завжди проводиться вибірково – так би мовити, для галочки. Самостійно все вирішують, а з ветеранськими організаціями влада майже не спілкується. Я був на багатьох форумах, де були представники влади. Так, вони питають, чим можуть допомогти, але реальних дій – нуль. Адже ми не просто створили організацію, ми маємо докласти всіх зусиль, щоб у неї були потужності для виконання всіх поставлених завдань. У Чернігівській області досить успішно діє ветеранська організація «Серцевір», і ми з нею співпрацюємо. Вони мають намір зробити об’єднання всіх ветеранських громадських організацій області, щоб ми працювати спільно. Адже ми не конкуренти, а разом можна набагато більше добрих справ зробити. До того ж «Серцевір» може підтримувати молоді організації своїм авторитетом. Також ми спілкуємося з Тернополем, то вони там взагалі на Заході України об’єднуються областями. А загалом, громадська організація ветеранів російсько-української війни має бути в кожній громаді».
Марія Пучинець
